fbpx

Лікування жіночого безпліддя

Бажання жінки стати матір’ю природнє. Але, на жаль, згідно із статистикою в 14 % сімей після багаторазових спроб вагітність так і не настає. Часто, але не завжди, причина в жіночому здоров’ї. Жіноче безпліддя діагностують після 12 місяців активних, але безуспішних спроб зачати дитину. Усупереч поширеній думці жіноче безпліддя не пов’язане зі спадковістю, болючою менструацією або нерегулярними статевими актами. Насправді причини для цього зовсім інші.

Основні причини жіночого безпліддя:

  • Патології матки. Існує досить багато різновидів таких патологій, що заважають зачаттю та виношуванню дитини – внутрішньоматкові перетинки, міоми, ендометрит, поліпоз та інші.
  • Відсутність фаллопієвих труб або їхня непрохідність. Перший стан можливий внаслідок хірургічного видалення маткових труб через позаматкову вагітність або запального та гнійного процесу в ній, а непрохідність є наслідком спайкового процесу після запалень.
  • Спайкові процеси, які перешкоджають проходу яйцеклітини в матку. Перитонеальний фактор безпліддя.
  • Порушення гормонального фону, що спричиняє зміну механізму овуляції.
  • Ендометріоз – надлишкове розростання ендометрія.
  • Імунологічні причини – наявність в організмі антитіл до сперматозоїдів.
  • Психологічні фактори. Страхи, небажання мати дитину або стреси також можуть призводити до жіночого безпліддя.

Залежно від причин, що призвели до того, що дитину зачати неможливо, виокремлюють декілька видів жіночого безпліддя.

Трубно-перитонеальне безпліддя. Такий діагноз ставлять жінці, якщо в неї виявлені порушення функціонування або будови фаллопієвих труб, а також спайки в зоні малого тазу. У більшості випадків трубний або перитонеальний фактори пов’язані між собою, тому їх розглядають як єдиний вид жіночого безпліддя. Причинами розвитку такого виду безпліддя можуть стати: недостача жіночих або чоловічих гормонів, тривале лікування ендометріозу, операції на органах малого тазу, запалення яєчників або фаллопієвих труб та інші причини.

Маткове безпліддя. Характеризується анатомічними дефектами матки незалежно від того, є патології вродженими чи набутими. До вроджених патологій відносять подвоєння, недорозвиток матки, або наявність в ній перетинки. А набуті дефекти можуть з’явитися внаслідок ендометритів, міоми матки або оперативних втручань в цей репродуктивний орган. Для такого виду жіночого безпліддя характерна відсутність менструацій (вторинна аменорея). В більшості випадків в матці утворюються спайки, що перешкоджають настанню вагітності.

Ендокринне безпліддя. Ця форма пов’язана з гормональними факторами і є найбільш розповсюдженою серед жінок. У ній виділяють три види безпліддя:

  • Ановуляторне безпліддя пов’язане з відсутністю овуляції (вихід яйцеклітини з яєчника не відбувається)
  • Недостатність лютеїнової фази. Ця форма ендокринного безпліддя пов’язана з неготовністю ендометрія до імплантації ембріону. Запліднення може настати, але через неможливість імплантації ембріону, вагітність переривається.
  • Синдром лютеїнізації фолікула, що неовулює. За такої форми безпліддя яйцеклітина гине, тому що жовте тіло утворюється до того як відбувається овуляція. Причиною такого явища є порушення утворення гормону прогестерону.

Причинами ендокринного жіночого безпліддя є порушення роботи яєчників або гіпофізу, недостатність гормонів щитовидної залози, а також гіперплазія наднирників.

Методи лікування жіночого безпліддя

Медицина дає змогу достатньо успішно боротися з жіночим безпліддям, хоча і не гарантує вилікування кожній жінці. На сьогодні використовується безліч різноманітних видів терапії цієї проблеми, до основних методів лікування жіночого безпліддя відносять:

Гормональна терапія. Це лікування призначають за умови ендокринного безпліддя. Лікування полягає у прийомі медикаментозних препаратів, які направлені на корекцію роботи ендокринної системи . Також гормональну терапію застосовують для стимуляції овуляції, що може привести до багатоплідної вагітності. Завдяки прийому правильно підібраних гормональних препаратів, лікування проходить досить успішно – овуляція відбувається у 85% випадків.

Штучну інсемінацію застосовують виключно у разі нормальної прохідності фаллопієвих труб, бо запліднення яйцеклітини за такого методу лікування відбувається у самій трубі, як і під час природного зачаття. Така репродуктивна технологія має під собою те, що лікар уводить в порожнину матки жінки сім’яну рідину, яку отримав завчасно. Такий метод застосовують у разі якщо вагітність не настає через імунологічні причини – наявність антитіл до сперми чоловіка (або будь-кого). Штучну інсемінацію проводять з використанням сім’яної рідини чоловіка або донора.

Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ). Найбільш поширена репродуктивна технологія, вона застосовується коли відсутні фаллопієві труби або яєчники, якщо наявний ендометріоз, а також деякі захворюваннях та патологій матки. Під час ЕКЗ запліднення яйцеклітини відбувається в лабораторних умовах, а не в організмі жінки. Для отримання одразу декількох яйцеклітин для запліднення лікар призначає спеціальну гормональну терапію, метою якої є стимуляція овуляції. Яйцеклітини, що вже дозріли (визначається за результатами УЗД) витягують з яєчника за допомогою пункції, після цього їх поміщають у спеціальне середовище, де до них додають оброблені сперматозоїди для запліднення. Запліднені клітини під наглядом ембріолога розвиваються протягом 3-5 діб у спеціальному інкубаторі. Коли ембріони, на думку ембріолога, готові, їх пересаджують у порожнину матки. За 14 днів після переносу жінка здає аналіз на визначення концентрації ХГЛ в крові, який вказує на наявність вагітності. Такий метод лікування безпліддя отримав широке розповсюдження через високу ефективність – близько 50% жінок успішно виношують дитину після процедури ЕКЗ. Вагітність після ЕКЗ нічим не відрізняється від звичайної вагітності.

Лапароскопія. У деяких випадках для настання вагітності доцільно усунути патології матки або маткових труб хірургічним методом. За необхідності хірургічного втручання для лікування жіночого безпліддя використовують малоінвазивний лапароскопічний спосіб, бо він є найменш травматичний для організму. Лапароскопію успішно застосовують задля усунення спайок, непрохідності маткових труб, видалення кіст, поліпів та в інших випадках.

У багатьох випадках жіноче безпліддя підлягає успішному лікуванню, тому у разі труднощів із зачаттям природним шляхом, необхідно звернутися до лікаря за професійною допомогою.