Дякуємо за підписку!
На огляді у ролога потрібно провести такі УЗД:
- нирок;
- простати;
- сечового міхура з визначенням залишкової сечі.
Аналізи крові:
- простатоспецифічний антиген,
- тестостерон.
У 42 роки чоловіку доцільно оцінити стан сечовидільної та репродуктивної систем, особливо якщо є порушення сечовипускання, біль, зміни статевої функції, спадкова схильність до урологічних захворювань або інші фактори ризику. Обсяг обстеження визначає уролог після аналізу скарг та медичного анамнезу.
Під час урологічного огляду можуть розглядатися ультразвукове дослідження нирок, передміхурової залози та сечового міхура з визначенням залишкової сечі, а також аналізи крові на простатоспецифічний антиген (ПСА) і тестостерон.
Водночас не кожному здоровому чоловіку у 42 роки необхідно щорічно проходити всі перелічені дослідження. Сучасні клінічні рекомендації передбачають індивідуальний підхід: частину обстежень призначають за наявності симптомів, інші — відповідно до віку, спадковості та загального ризику захворювань.
Під час первинного прийому лікар може оцінити:
Результати такої оцінки допомагають сформувати індивідуальний план діагностики без зайвих обстежень.
УЗД нирок дозволяє оцінити їхні розміри, структуру та виявити певні анатомічні зміни, зокрема камені, розширення чашково-мискової системи, кісти або об’ємні утворення. Дослідження може бути корисним за наявності урологічних симптомів чи факторів ризику.
Нирки відповідають за фільтрацію крові, виведення продуктів обміну, підтримання водно-електролітного балансу та беруть участь у регуляції артеріального тиску.
Під час ультразвукового дослідження лікар може оцінити:
УЗД особливо доцільне при болю в попереку, крові в сечі, повторних інфекціях сечових шляхів, підозрі на сечокам’яну хворобу або порушення відтоку сечі.
Однак ультразвукове дослідження не визначає безпосередньо функцію нирок. Для її оцінки використовують лабораторні показники, зокрема креатинін крові з розрахунком швидкості клубочкової фільтрації.
Також нормальне УЗД не виключає всіх захворювань нирок. При підозрі на хронічну хворобу нирок може знадобитися дослідження сечі на альбумін.
Для чоловіків без симптомів і факторів ризику регулярне УЗД нирок не є обов’язковим універсальним скринінговим дослідженням.
УЗД передміхурової залози дозволяє оцінити її розміри, об’єм і деякі структурні особливості. Дослідження може бути корисним при порушеннях сечовипускання, підозрі на збільшення простати або необхідності уточнення урологічного діагнозу.
Передміхурова залоза, або простата, — орган чоловічої репродуктивної системи, який розташований під сечовим міхуром і оточує початкову частину сечівника.
З віком у частини чоловіків відбувається збільшення тканини передміхурової залози. Такий стан називають доброякісною гіперплазією простати.
При значному збільшенні простати може виникати механічний опір відтоку сечі, що іноді супроводжується порушенням сечовипускання.
Під час УЗД оцінюють:
Водночас збільшення простати не завжди супроводжується симптомами. І навпаки, виражені порушення сечовипускання можуть виникати навіть при відносно невеликій передміхуровій залозі.
Важливо: звичайне УЗД простати не є надійним методом виключення раку передміхурової залози. За підозри на злоякісне захворювання лікар використовує інші методи оцінки, зокрема ПСА та, за показаннями, магнітно-резонансну томографію.
Трансабдомінальне та трансректальне УЗД дозволяють досліджувати передміхурову залозу різними способами. Вибір методу залежить від клінічного завдання та необхідної деталізації зображення.
Трансабдомінальне дослідження проводять через передню черевну стінку. Воно дозволяє приблизно оцінити розміри та об’єм простати, а також одночасно дослідити сечовий міхур.
Для отримання якісного зображення може знадобитися наповнення сечового міхура.
Трансректальне ультразвукове дослідження (ТРУЗД) виконують за допомогою датчика, який вводять у пряму кишку. Через близьке розташування датчика до простати метод дозволяє детальніше оцінити її структуру та об’єм.
ТРУЗД може застосовуватися за визначених показань, зокрема для планування окремих урологічних процедур.
| Характеристика | Трансабдомінальне УЗД | Трансректальне УЗД |
|---|---|---|
| Спосіб проведення | Через передню черевну стінку | Через пряму кишку |
| Основне застосування | Оцінка об’єму простати та сечового міхура | Детальніша оцінка структури й об’єму простати |
| Підготовка | Іноді потрібний наповнений сечовий міхур | Залежить від мети дослідження |
| Чи замінює дослідження на рак простати? | Ні | Ні |
За відсутності скарг і підозрілих клінічних ознак рутинне трансректальне УЗД простати не є обов’язковим обстеженням для кожного чоловіка після 40 років.
УЗД сечового міхура з визначенням залишкової сечі допомагає оцінити, наскільки повно сечовий міхур спорожнюється після сечовипускання. Це дослідження особливо корисне при слабкому струмені сечі, частих позивах або відчутті неповного спорожнення.
Залишкова сеча — це об’єм сечі, який залишається в сечовому міхурі після завершення сечовипускання.
Для його визначення зазвичай:
Збільшений об’єм залишкової сечі може спостерігатися при:
Немає єдиного універсального значення залишкової сечі, яке дозволяло б самостійно встановити діагноз. Результат залежить від багатьох обставин, зокрема об’єму міхура до сечовипускання та часу проведення вимірювання.
Виявлення залишкової сечі не означає автоматично, що причиною є простата. Для уточнення механізму порушення можуть знадобитися додаткові дослідження.
Простатоспецифічний антиген (ПСА, PSA) — це білок, який виробляється клітинами передміхурової залози. Його концентрацію в крові використовують для оцінки ризику раку простати та в окремих ситуаціях для діагностики й спостереження за захворюваннями передміхурової залози.
Важливо розуміти, що ПСА не є специфічним показником саме раку.
Підвищення концентрації ПСА може спостерігатися при:
Таким чином, підвищений ПСА не означає, що чоловік обов’язково має рак передміхурової залози. Так само низький показник не забезпечує абсолютного виключення злоякісного захворювання.
При інтерпретації враховують вік, попередні результати, сімейний анамнез, об’єм простати та інші клінічні фактори.
Якщо ПСА підвищений, лікар може рекомендувати повторний аналіз за відповідних умов, додаткову оцінку ризику або спеціалізоване обстеження.
У 42 роки аналіз ПСА не є обов’язковим щорічним обстеженням для всіх чоловіків без симптомів. Доцільність тестування залежить насамперед від індивідуального ризику раку простати та результатів обговорення потенційної користі й обмежень скринінгу з лікарем.
Європейська асоціація урологів (EAU) у рекомендаціях 2026 року підтримує індивідуальну стратегію раннього виявлення раку простати. Для чоловіків без підвищеного ризику обговорення тестування зазвичай актуальне з 50 років, а за певних факторів ризику — раніше.
Зокрема, раннє тестування може розглядатися:
Американська урологічна асоціація (AUA) також передбачає можливість початку обговорення скринінгу з 40–45 років для чоловіків із підвищеним ризиком, а для осіб із середнім ризиком — приблизно з 45–50 років.
Різні професійні товариства можуть використовувати дещо відмінні вікові рекомендації.
Перед здаванням ПСА важливо обговорити не лише потенційну користь раннього виявлення раку, а й можливі наслідки хибнопозитивних результатів, надмірної діагностики та непотрібних втручань.
Якщо чоловік має симптоми або підозрілі результати огляду, аналіз ПСА може використовуватися з діагностичною метою незалежно від стандартного віку початку скринінгу.
Перед визначенням ПСА бажано уточнити у лікаря та лабораторії правила підготовки, оскільки деякі тимчасові фактори можуть впливати на результат аналізу.
Перед дослідженням важливо повідомити лікаря про:
Перед плановим визначенням ПСА деякі лабораторії також рекомендують утриматися від еякуляції приблизно протягом 48 годин, оскільки вона може тимчасово впливати на показник у частини чоловіків.
При активній інфекції або гострому простатиті лікар може рекомендувати відкласти плановий аналіз, щоб уникнути неправильної інтерпретації результату.
Якщо ПСА виявився підвищеним, не слід самостійно робити висновок про онкологічне захворювання. Подальшу оцінку проводить уролог.
Аналіз крові на тестостерон допомагає оцінити можливий дефіцит чоловічих статевих гормонів за наявності характерних симптомів або певних медичних показань. Проте рутинне визначення тестостерону всім чоловікам після 40 років без скарг сучасними клінічними рекомендаціями не підтримується.
Тестостерон — основний андрогенний гормон, який бере участь у регуляції статевої функції, формуванні вторинних статевих ознак, підтриманні м’язової та кісткової тканини й інших фізіологічних процесах.
Дослідження може бути доцільним, якщо є:
Гіпогонадизм — це стан, за якого організм виробляє недостатню кількість тестостерону або порушується відповідна гормональна функція.
Діагноз встановлюють не лише за результатом аналізу, а за поєднанням характерних симптомів і повторно підтвердженого низького рівня гормону.
Втома, збільшення маси тіла або порушення сну самі по собі не доводять дефіциту тестостерону, оскільки можуть мати багато інших причин.
Для первинної оцінки чоловічого гормонального статусу зазвичай визначають загальний тестостерон у ранковому зразку крові. Якщо результат знижений, лікар рекомендує повторне дослідження для підтвердження можливого дефіциту.
Концентрація тестостерону змінюється протягом доби. У багатьох чоловіків найвищі значення спостерігаються в ранкові години.
На результат також можуть впливати:
Згідно з рекомендаціями Endocrine Society, підозру на гіпогонадизм слід підтверджувати повторним вимірюванням ранкового загального тестостерону за стандартизованих умов.
У певних випадках лікар додатково визначає глобулін, що зв’язує статеві гормони (ГЗСГ), та розраховує або вимірює вільний тестостерон.
Якщо дефіцит підтверджений, можуть бути потрібні дослідження лютеїнізувального гормону (ЛГ), фолікулостимулювального гормону (ФСГ) та інші обстеження для встановлення причини.
Самостійно розпочинати терапію тестостероном не можна. Особливо важливо, що введення зовнішнього тестостерону може пригнічувати вироблення сперматозоїдів і негативно впливати на чоловічу фертильність.
Окрім ПСА та тестостерону, за певних симптомів або факторів ризику уролог може рекомендувати загальний аналіз сечі, оцінку функції нирок, дослідження на інфекції або інші лабораторні тести.
Додаткові дослідження призначають не всім пацієнтам, а відповідно до клінічної ситуації.
| Дослідження | Для чого застосовують | Коли може бути доцільним |
|---|---|---|
| Загальний аналіз сечі | Виявлення крові, білка, лейкоцитів та інших змін | При порушеннях сечовипускання, болю, підозрі на інфекцію або захворювання нирок |
| Креатинін крові та розрахунок ШКФ | Оцінка фільтраційної функції нирок | При підозрі на порушення функції нирок або наявності факторів ризику |
| Альбумін у сечі | Виявлення ознак ураження нирок | Зокрема при цукровому діабеті, гіпертензії та інших показаннях |
| Посів сечі | Виявлення бактеріального збудника | За підозри на бактеріальну інфекцію, коли результат може вплинути на лікування |
| Дослідження на інфекції, що передаються статевим шляхом | Виявлення окремих інфекцій | При симптомах, ризикових контактах або інших показаннях |
| Спермограма | Оцінка кількості, рухливості та морфології сперматозоїдів | При труднощах із зачаттям або за іншими репродуктивними показаннями |
Для чоловіків після 40 років також важливо контролювати артеріальний тиск, показники вуглеводного обміну та ліпідний профіль відповідно до загальних профілактичних рекомендацій.
Це не суто урологічні дослідження, але серцево-судинні й метаболічні захворювання можуть впливати на функцію нирок, сечовипускання та сексуальне здоров’я.
Порушення сечовипускання, біль, кров у сечі або повторні інфекції можуть бути ознаками захворювань сечовидільної системи та потребують медичної оцінки. Водночас за одним симптомом неможливо визначити, чи пов’язана проблема саме з простатою.
Поширені симптоми нижніх сечових шляхів включають:
Такі прояви можуть бути пов’язані з доброякісною гіперплазією простати, інфекціями, звуженням сечівника, порушенням функції сечового міхура або іншими захворюваннями.
Наприклад, часте нічне сечовипускання іноді виникає не лише через урологічні причини, а й при надмірному вживанні рідини ввечері, цукровому діабеті, апное сну або серцево-судинних порушеннях.
Для стандартизованої оцінки симптомів лікар може використовувати міжнародний опитувальник IPSS — шкалу симптомів нижніх сечових шляхів, пов’язаних із простатою.
За необхідності додатково проводять урофлоуметрію — дослідження швидкості потоку сечі.
Так, зміни передміхурової залози можуть виявлятися вже у 42 роки, хоча клінічно значуща доброякісна гіперплазія простати частіше зустрічається в старших вікових групах.
Доброякісна гіперплазія простати — це незлоякісне збільшення тканини передміхурової залози. У частини чоловіків воно може спричиняти порушення відтоку сечі.
Водночас збільшена простата й виражені симптоми не завжди пов’язані безпосередньо. На характер сечовипускання також впливають функція сечового міхура, стан нервової системи та інші фактори.
Якщо в чоловіка немає скарг, виявлене на УЗД незначне збільшення об’єму простати не обов’язково потребує медикаментозного лікування.
При наявності симптомів лікар може рекомендувати спостереження, зміну певних звичок або медикаментозну терапію залежно від вираженості порушень.
Не слід самостійно приймати препарати для лікування простати лише на підставі її вікового збільшення.
Після 40 років уролог-андролог може оцінювати не лише органи сечовидільної системи, а й сексуальну та репродуктивну функцію чоловіка. Особливо це важливо, якщо чоловік планує батьківство або має скарги на зниження статевого потягу чи ерекції.
До основних напрямів оцінки можуть належати:
Вік чоловіка також має значення для репродуктивного прогнозу. Із віком можуть змінюватися деякі характеристики сперматозоїдів і зростати частота окремих генетичних змін у статевих клітинах.
Однак 42 роки не означають автоматичного зниження фертильності до рівня, за якого природне зачаття стає малоймовірним.
Якщо пара планує вагітність і має труднощі із зачаттям, обстежувати потрібно обох партнерів, а не лише чоловіка.
Частота відвідування уролога після 40 років залежить від скарг, попередніх захворювань і факторів ризику. Для здорового чоловіка без симптомів немає універсальної вимоги проходити повне урологічне обстеження з усіма УЗД та аналізами щороку.
При хронічних урологічних захворюваннях, повторних інфекціях, сечокам’яній хворобі або встановлених порушеннях сечовипускання лікар може рекомендувати регулярні контрольні огляди.
Індивідуальний план спостереження залежить від:
Чоловікам із підвищеним ризиком раку передміхурової залози може знадобитися окремий план обговорення ПСА-тестування.
За відсутності скарг профілактичний медичний огляд також може проводитися лікарем первинної медичної допомоги з подальшим направленням до уролога за показаннями.
Підтримання урологічного здоров’я після 40 років передбачає контроль загальних факторів ризику, достатню фізичну активність, раціональне харчування та своєчасне лікування встановлених захворювань.
Корисними можуть бути такі заходи:
При частому нічному сечовипусканні іноді може допомогти зменшення надмірного вживання рідини безпосередньо перед сном. Однак тривалі або виражені симптоми потребують встановлення причини.
Не рекомендується самостійно застосовувати антибіотики, препарати для простати або гормональні засоби з профілактичною метою.
Негайної медичної оцінки потребують гостра затримка сечі, сильний біль у яєчку або попереку, значна кровотеча та інші симптоми, які можуть свідчити про невідкладне урологічне захворювання.
Особливо небезпечними є:
Навіть без болю видима кров у сечі потребує своєчасного обстеження. Причиною можуть бути інфекція, камені, захворювання нирок або новоутворення.
Також не варто відкладати консультацію при новому ущільненні в яєчку, поступовому погіршенні сечовипускання чи стійких симптомах, які раніше не спостерігалися.
Універсального переліку урологічних аналізів, які обов’язково потрібно здавати кожному чоловіку у 42 роки, немає. За показаннями лікар може рекомендувати ПСА, тестостерон, загальний аналіз сечі, креатинін або інші дослідження. ПСА для здорового чоловіка із середнім ризиком не обов’язково перевіряти щороку в цьому віці. Тестостерон також не рекомендують визначати всім чоловікам без симптомів. Оптимальний перелік обстежень залежить від скарг, спадковості, супутніх захворювань і результатів первинного огляду.
Щорічне УЗД простати не є обов’язковим для всіх чоловіків у 42 роки. Дослідження може бути доцільним при порушеннях сечовипускання, підозрі на збільшення передміхурової залози або інших клінічних показаннях. Якщо скарг немає, рішення про необхідність УЗД приймають індивідуально. Важливо також розуміти, що звичайне УЗД не є повноцінним скринінгом раку простати. Для оцінки онкологічного ризику використовують іншу діагностичну стратегію, зокрема ПСА-тестування за віковими та індивідуальними показаннями.
Якщо чоловіку 42 роки, він не має симптомів і належить до групи середнього ризику раку простати, регулярне ПСА-тестування не є універсальною вимогою. Європейські рекомендації передбачають початок обговорення раннього виявлення переважно з 50 років, а для певних груп підвищеного ризику — раніше. Наприклад, у чоловіків із патогенними варіантами BRCA2 тестування може розглядатися з 40 років. Перед аналізом потрібно обговорити з лікарем потенційну користь, обмеження та можливі наслідки подальшої діагностики.
Рівень тестостерону оцінюють відповідно до референсних значень конкретної лабораторії, часу забору крові та наявності симптомів. Єдиного показника, який однаково визначає гормональне здоров’я всіх чоловіків після 40 років, не існує. Якщо результат низький, зазвичай потрібне повторне ранкове дослідження. У певних випадках додатково визначають ГЗСГ, вільний тестостерон та інші гормони. Діагноз гіпогонадизму встановлюють лише за поєднанням відповідних симптомів і підтверджених лабораторних відхилень. Самостійно призначати тестостерон не можна.
Залишкова сеча — це кількість сечі, яка зберігається в сечовому міхурі після завершення сечовипускання. Її визначають за допомогою УЗД, зазвичай невдовзі після того, як чоловік помочився. Збільшений об’єм може свідчити про порушення відтоку сечі або недостатнє скорочення сечового міхура. Причиною не обов’язково є простата: можливі також захворювання сечівника, неврологічні та інші порушення. Результат потрібно оцінювати разом зі скаргами, об’ємом міхура та іншими даними обстеження.
Так, запальні захворювання простати можуть виникати у чоловіків різного віку, а доброякісне збільшення передміхурової залози іноді виявляють уже після 40 років. Проте ці стани мають різні причини та потребують різної діагностики. Біль у промежині, порушення сечовипускання або дискомфорт не дозволяють самостійно встановити простатит. Аналогічно збільшена простата на УЗД не завжди потребує лікування. Лікар оцінює характер симптомів, анамнез, результати огляду й призначає додаткові дослідження за потреби.
Захворювання нирок іноді можуть перебігати без болю та інших помітних симптомів. Особливо це стосується хронічної хвороби нирок, для оцінки якої важливими є не лише УЗД, а й лабораторні показники. При цукровому діабеті, артеріальній гіпертензії або інших факторах ризику лікар може рекомендувати креатинін із розрахунком швидкості клубочкової фільтрації та дослідження альбуміну в сечі. УЗД призначають за відповідних показань. Для здорового чоловіка без факторів ризику регулярне ультразвукове дослідження нирок не є обов’язковим.
Якщо чоловік після 40 років планує батьківство, спермограма може бути доцільною за наявності труднощів із зачаттям або інших репродуктивних показань. Вік сам по собі не означає безпліддя, але з роками можуть змінюватися окремі характеристики сперматозоїдів. Аналіз дозволяє оцінити їхню кількість, рухливість і морфологію. Якщо результати мають відхилення, андролог визначає необхідність додаткового обстеження. Особливо важливо повідомити лікаря про прийом тестостерону або анаболічних стероїдів, оскільки вони можуть пригнічувати сперматогенез.
