Дякуємо за підписку!
Кількість ембріонів для переносу визначається індивідуально — залежно від віку пацієнтки, якості ембріонів, анамнезу та рекомендацій лікаря. Головна мета — здоров’я мами та майбутнього малюка.
Під час екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) найчастіше рекомендують переносити один ембріон. У певних клінічних ситуаціях може розглядатися перенесення двох ембріонів, однак такий підхід потребує оцінки можливих переваг і ризиків багатоплідної вагітності.
Сучасна репродуктивна медицина орієнтується не лише на досягнення вагітності, а насамперед на народження здорової дитини при мінімальному ризику для матері. Саме тому перенесення одного ембріона (Single Embryo Transfer, SET) є пріоритетною стратегією для більшості пацієнток із сприятливим репродуктивним прогнозом.
Європейське товариство репродукції людини та ембріології (ESHRE) у рекомендаціях щодо кількості ембріонів для перенесення підкреслює переваги перенесення одного ембріона для зменшення ризику багатоплідної вагітності. Перенесення більш ніж двох ембріонів не рекомендується через підвищені акушерські та перинатальні ризики.
В Україні Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій, затверджений наказом МОЗ № 787, рекомендує переносити не більше одного-двох ембріонів. Документ допускає перенесення трьох ембріонів у виняткових випадках прогнозовано низької ймовірності імплантації, за наявності клінічного обґрунтування та згоди пацієнтки. Водночас сучасні міжнародні клінічні рекомендації виступають проти перенесення більш ніж двох ембріонів через ризики для матері та дітей.
Кількість ембріонів визначають на основі індивідуального репродуктивного прогнозу, характеристик ембріонів, попередніх результатів лікування та стану здоров’я жінки. Рішення приймають після обговорення можливих переваг і ризиків із пацієнткою.
Вік жінки є важливим фактором репродуктивного прогнозу, оскільки з віком яйцеклітин зростає частота хромосомних порушень в ембріонах. Це може впливати на ймовірність імплантації та подальшого розвитку вагітності.
Однак старший репродуктивний вік сам по собі не означає, що необхідно переносити два ембріони. Якщо доступний ембріон із хорошим прогнозом розвитку, лікар може рекомендувати перенесення лише одного навіть у старшому віці.
При використанні донорських яйцеклітин важливе значення має також вік донорки, оскільки він пов’язаний із генетичними характеристиками отриманих ембріонів.
Ембріолог оцінює розвиток ембріонів за лабораторними критеріями, зокрема за морфологічними характеристиками та стадією розвитку.
При цьому враховують:
За наявності якісної бластоцисти часто доцільно переносити лише один ембріон. Водночас морфологічна якість не гарантує нормального хромосомного набору або успішної імплантації.
Кількість і результати попередніх перенесень можуть враховуватися при плануванні наступного циклу лікування.
Якщо вагітність не настала після одного або кількох перенесень, лікар оцінює можливі причини невдач. Це можуть бути особливості ембріонів, стан порожнини матки, супутні захворювання та інші чинники.
Повторні невдалі перенесення не означають, що перенесення двох ембріонів обов’язково буде ефективнішим. Рішення залежить від загальної клінічної ситуації та очікуваної користі зміни тактики.
При виборі кількості ембріонів лікар враховує захворювання та стани, які можуть підвищувати ризик ускладнень під час вагітності.
Особливої уваги потребують:
За наявності таких чинників перенесення одного ембріона може бути особливо важливим для зниження ризику ускладнень.
Для більшості пацієнток перенесення одного ембріона є безпечнішою стратегією, оскільки істотно зменшує ймовірність двійні та пов’язаних із нею ускладнень. Перенесення двох ембріонів може розглядатися індивідуально, але не повинно вважатися автоматично ефективнішим варіантом.
| Критерій | Перенесення одного ембріона | Перенесення двох ембріонів |
|---|---|---|
| Медичний підхід | Пріоритетна стратегія для більшості пацієнток. | Розглядається індивідуально після оцінки ризиків. |
| Імовірність вагітності | Залежить від якості ембріона та інших факторів. | У деяких ситуаціях може підвищувати шанс вагітності в одному перенесенні, але не гарантує успіху. |
| Ризик двійні | Низький, але не нульовий через можливість поділу ембріона. | Значно вищий, якщо імплантуються обидва ембріони. |
| Акушерські ризики | Зазвичай нижчі при одноплідній вагітності. | Вищі у разі розвитку багатоплідної вагітності. |
| Використання інших ембріонів | Придатні ембріони можна кріоконсервувати для наступних перенесень. | Одночасно використовуються два ембріони. |
| Основна перевага | Зменшення ризику багатоплідної вагітності. | Можливість перенесення двох ембріонів в одному циклі, якщо це клінічно обґрунтовано. |
При оцінці ефективності важливо розрізняти ймовірність вагітності після одного перенесення та кумулятивну частоту народження живої дитини — сумарну ймовірність успіху після послідовного використання доступних ембріонів.
Дослідження показують, що два послідовні перенесення по одному ембріону можуть забезпечувати порівнянну кумулятивну частоту народження живої дитини з одним перенесенням двох ембріонів, але зі значно меншим ризиком багатоплідної вагітності.
Перенесення двох ембріонів у деяких випадках може підвищувати ймовірність вагітності в межах одного перенесення, але не подвоює шанси та не гарантує, що хоча б один ембріон прикріпиться.
Можливі три основні результати:
У рідкісних випадках один із перенесених ембріонів може розділитися, тому кількість плодів не завжди точно відповідає кількості перенесених ембріонів.
Найважливішим показником ефективності ЕКЗ є не лише позитивний тест на вагітність, а народження живої здорової дитини. Тому при виборі кількості ембріонів лікар оцінює баланс між шансами на успішне лікування та можливими ускладненнями.
Основним ризиком перенесення двох ембріонів є багатоплідна вагітність. Якщо імплантуються обидва ембріони, ймовірність акушерських і неонатальних ускладнень зростає порівняно з одноплідною вагітністю.
До можливих ризиків належать:
Важливо, що ризики стосуються не лише вагітності, а й здоров’я дітей після народження. Саме тому сучасні рекомендації ESHRE визначають перенесення одного ембріона як пріоритетний підхід для мінімізації багатоплідної вагітності.
Так, навіть після перенесення одного ембріона іноді може виникнути двійня. Це відбувається, якщо один ембріон на ранніх етапах розвитку розділяється на два.
У такому випадку зазвичай формується монозиготна, або однояйцева, двійня. Діти розвиваються з однієї заплідненої яйцеклітини та мають практично однаковий генетичний набір.
Однак імовірність такого розвитку подій невелика. При перенесенні одного ембріона ризик багатоплідної вагітності залишається значно нижчим, ніж при перенесенні двох.
Після позитивного результату ХГЛ кількість плодів визначають за допомогою ультразвукового дослідження у відповідний термін вагітності.
Якщо на п’яту добу розвитку доступна якісна бластоциста, зазвичай рекомендують переносити один ембріон. Така стратегія дозволяє зменшити ризик багатоплідної вагітності.
Бластоциста — це стадія розвитку ембріона, яка зазвичай формується приблизно на п’яту-шосту добу після запліднення.
На цій стадії ембріон має внутрішню клітинну масу, з якої згодом формується плід, і зовнішній шар клітин — трофектодерму, що бере участь у формуванні плаценти.
Перенесення бластоцисти може мати певні переваги щодо відбору ембріонів із кращим потенціалом розвитку. Проте це не означає, що всі ембріони, які досягли стадії бластоцисти, обов’язково імплантуються.
Кількість ембріонів визначають з урахуванням їхніх характеристик, анамнезу пацієнтки та клінічного прогнозу. Сам по собі п’ятий день розвитку не є підставою для перенесення двох ембріонів.
Якщо ембріон пройшов преімплантаційне генетичне тестування та визначений як еуплоїдний, тобто має очікувану кількість хромосом за результатами дослідження, зазвичай рекомендується перенесення одного такого ембріона.
Преімплантаційне генетичне тестування на анеуплоїдії (PGT-A) дозволяє оцінювати числові порушення хромосом у досліджених клітинах ембріона.
Проте сприятливий результат PGT-A не гарантує імплантації та народження дитини. Крім того, тестування має певні діагностичні обмеження.
Наявність двох еуплоїдних ембріонів не означає, що їх потрібно переносити одночасно. Для зменшення ризику двійні зазвичай доцільно розглядати послідовне перенесення по одному ембріону.
Рішення про проведення самого генетичного тестування також приймають індивідуально, оскільки рутинне PGT-A не продемонструвало універсальної користі для всіх пацієнток, які проходять ЕКЗ.
Придатні для подальшого використання ембріони, які не переносять у поточному циклі ЕКЗ, можуть бути кріоконсервовані. Це дозволяє зберегти їх для наступних спроб перенесення без необхідності повторного отримання яйцеклітин у кожному випадку.
Для кріоконсервації зазвичай застосовують вітрифікацію — метод швидкого заморожування ембріонів із використанням спеціальних кріопротекторів.
Подальше використання збережених ембріонів залежить від репродуктивного плану пацієнтів, їхньої інформованої згоди та чинних вимог щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій.
Кріоконсервація не гарантує збереження життєздатності кожного ембріона після розморожування, але сучасні лабораторні методики дозволяють успішно використовувати багато кріоконсервованих ембріонів у наступних циклах.
Загальні принципи визначення кількості ембріонів однакові для свіжого перенесення та кріоперенесення: у більшості випадків перевагу надають одному ембріону, особливо якщо його характеристики свідчать про сприятливий прогноз.
Свіже перенесення проводять у тому самому циклі ЕКЗ, у якому отримано яйцеклітини та проведено запліднення.
Рішення про перенесення залежить від стану пацієнтки після стимуляції яєчників, розвитку ембріонів і готовності ендометрію.
У деяких ситуаціях, наприклад при підвищеному ризику синдрому гіперстимуляції яєчників, лікар може рекомендувати не проводити свіже перенесення, а кріоконсервувати ембріони.
Кріоперенесення — це перенесення ембріона після його розморожування. Процедуру проводять у природному або медикаментозно підготовленому циклі залежно від клінічної ситуації.
Якщо після розморожування доступна якісна бластоциста, зазвичай також рекомендують перенесення одного ембріона.
Сам факт кріоконсервації не є підставою для збільшення кількості ембріонів під час перенесення.
Перенесення ембріона — це процедура введення ембріона в порожнину матки за допомогою тонкого катетера. Зазвичай вона не потребує загальної анестезії та проводиться під контролем репродуктолога.
Процедура може включати такі етапи:
Процедура зазвичай триває недовго й може супроводжуватися незначним дискомфортом. Виражений біль не є типовим.
Перенесення ембріона не означає, що імплантація відбувається миттєво. Прикріплення ембріона до ендометрію є окремим біологічним процесом, який розвивається після перенесення.
Остаточну кількість ембріонів визначають після оцінки ембріологічних результатів та індивідуальних ризиків. Рішення має бути обговорене з пацієнткою до проведення процедури.
Перед перенесенням репродуктолог зазвичай оцінює:
Якщо розглядається перенесення двох ембріонів, лікар повинен пояснити не лише потенційну ймовірність настання вагітності, а й ризики для матері та дітей.
Згода пацієнтки є важливою складовою прийняття рішення, але сама по собі не замінює медичного обґрунтування перенесення більшої кількості ембріонів.
Після перенесення ембріона зазвичай можна повертатися до звичайної повсякденної активності з урахуванням індивідуальних рекомендацій лікаря. Тривалий постільний режим не довів здатності підвищувати ймовірність імплантації.
Після процедури важливо:
Після перенесення не існує спеціального положення тіла, яке гарантує прикріплення ембріона. Ходьба, звичайні побутові рухи або відвідування туалету не призводять до механічного випадіння ембріона з матки.
Зв’язатися з лікарем потрібно, якщо після перенесення виникають незвичні симптоми, значний біль, кровотеча або помітне погіршення самопочуття. Не всі неприємні відчуття свідчать про невдалу імплантацію, але деякі можуть потребувати невідкладного обстеження.
Причинами для медичної оцінки можуть бути:
Невідкладна медична допомога потрібна при сильному болю в животі, непритомності, значній кровотечі, вираженій задишці або болю в грудях.
Такі симптоми можуть супроводжувати, зокрема, позаматкову вагітність, синдром гіперстимуляції яєчників або інші ускладнення, які потребують своєчасної діагностики.
При першій спробі ЕКЗ у більшості пацієнток зі сприятливим прогнозом рекомендують переносити один ембріон. Особливо це стосується ситуацій, коли доступна якісна бластоциста. Такий підхід дозволяє істотно зменшити ризик багатоплідної вагітності без необхідності одночасного використання кількох ембріонів. Однак рішення залежить від віку жінки, характеристик ембріонів, стану здоров’я та інших клінічних факторів. Перенесення двох ембріонів під час першого циклу не є обов’язковою умовою підвищення ефективності лікування. Оптимальну тактику визначають індивідуально.
Перенесення двох ембріонів підвищує ймовірність двійні, але спеціально прагнути багатоплідної вагітності за допомогою такого перенесення не рекомендується. Вагітність двійнею супроводжується вищими ризиками передчасних пологів, прееклампсії, низької маси тіла новонароджених та інших ускладнень. При цьому перенесення двох ембріонів не гарантує народження двійні: може імплантуватися один, обидва або жоден із них. Сучасні рекомендації віддають перевагу стратегії, спрямованій на народження однієї здорової дитини за одну вагітність.
Український Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій, затверджений наказом МОЗ № 787, передбачає рекомендацію переносити один-два ембріони та допускає перенесення трьох у виняткових випадках прогнозовано низької ймовірності імплантації, за клінічного обґрунтування та згоди пацієнтки. Водночас рекомендації ESHRE не підтримують перенесення більш ніж двох ембріонів через підвищені ризики багатоплідної вагітності. Тому юридично передбачена можливість не означає, що така тактика є клінічно рекомендованою або безпечною. Рішення має враховувати сучасні медичні рекомендації та індивідуальні ризики.
Перенесення двох ембріонів іноді може підвищити ймовірність вагітності в одному циклі, але це не означає гарантованого покращення результатів лікування. Після невдалої спроби ЕКЗ важливо оцінити характеристики ембріонів, стан ендометрію, результати попереднього циклу та інші можливі причини невдачі. Дослідження свідчать, що послідовне перенесення по одному ембріону може забезпечувати порівнянну кумулятивну ймовірність народження живої дитини, водночас зменшуючи ризик багатоплідної вагітності. Тому кількість ембріонів не слід автоматично збільшувати після одного невдалого перенесення.
Так, одного ембріона може бути достатньо для успішної імплантації, розвитку вагітності та народження здорової дитини. У сучасній репродуктивній медицині перенесення одного ембріона є поширеною та рекомендованою стратегією, особливо за наявності якісної бластоцисти. Однак результат залежить від віку яйцеклітин, генетичних характеристик ембріона, стану ендометрію та інших чинників. Навіть ембріон із високим потенціалом розвитку не гарантує вагітності. Якщо після першого перенесення вагітність не настала, за наявності кріоконсервованих ембріонів можна розглядати наступну спробу.
Після 40 років кількість ембріонів визначають індивідуально з урахуванням віку на момент отримання яйцеклітин, якості та генетичних характеристик ембріонів, акушерських ризиків і попередніх результатів лікування. Старший репродуктивний вік не означає автоматичної необхідності переносити два ембріони. Якщо доступний еуплоїдний ембріон після відповідного генетичного тестування, зазвичай рекомендують перенесення одного. Крім того, ризики багатоплідної вагітності в старшому віці можуть бути особливо значущими. Остаточне рішення приймають після оцінки співвідношення потенційної користі та ризиків.
Так, якщо після вибору ембріона для перенесення залишаються інші ембріони, придатні для кріоконсервації, їх можна заморозити для подальшого використання. Найчастіше для цього застосовують вітрифікацію — метод швидкого заморожування. У наступному циклі ембріон можна розморозити та перенести відповідно до індивідуального плану лікування. Такий підхід дозволяє використовувати ембріони послідовно, знижуючи ризик двійні порівняно з одночасним перенесенням двох ембріонів. Проте не всі ембріони підходять для заморожування, і не кожен зберігає життєздатність після розморожування.
Після перенесення ембріона вагітність зазвичай перевіряють за допомогою аналізу крові на хоріонічний гонадотропін людини (ХГЛ). Конкретний день дослідження визначає репродуктолог залежно від стадії розвитку перенесеного ембріона та протоколу лікування. Занадто раннє тестування може дати хибнонегативний результат, а після застосування препаратів ХГЛ іноді можливий хибнопозитивний результат. Позитивний ХГЛ свідчить про настання вагітності, але не підтверджує її локалізацію або життєздатність. Для подальшої оцінки лікар може рекомендувати контроль ХГЛ у динаміці та ультразвукове дослідження.
